Інформаційно-методичний центр пропонує разом з відвідувачами сайту створити ПЕДАГОГІЧНИЙ СЛОВНИК (наповнюємо за нашими та за вашими запитами й пропозиціями).

Освітня інновація

У перекладі з латинської поняття “інновація” (in – в та novus – новий) означає
оновлення, новина, змінювання.

Поняття “інновація” почали використовувати у вітчизняній дидактиці на початку 90-х рр. XX ст. Перенесення його у сферу освіти було пов’язане з поширенням поглядів на сучасне суспільство як на постіндустріальне, в якому освіта відіграє одну з провідних ролей.

Інновацію розуміють:
• як соціально-психологічну якість діяльності (В. Антонюк);
• як процес створення й використання нового досвіду, що пов’язаний із змінами в соціально-освітній сфері (А. Пригожий);
• як перетворення і зміни в способі діяльності, стилі мислення педагога, створенні цілісної концепції, що лежить в основі загальної системи навчально-виховної роботи (К. Ангеловські, М. Кларін);
• як фактор стимулювання професійної активності учителів (Т. Браже, С. Вершилов-
• ський);
• як прояв творчості в педагогічній діяльності (В. Кан-Калік).

СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1. Комп’ютерно-орієнтовані
2. Розвивального навчання
3. Розвитку критичного мислення
4. Гуманістична спрямованість навчання
5. Метод проектів
6. Продуктивне навчання
7. Розв’язок винахідницьких задач

Інтерактивне навчання – організація пізнавальної діяльності для створення комфортних умов, за яких кожен учень відчуває свою успішність.

• Моделювання життєвих ситуацій
• Використання рольових ігор
• Спільне вирішення проблеми
• Виключає домінування одного учасника чи думки над іншими
• Учитель – організатор, співробітник, помічник

СТРУКТУРА ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ

1. Мотивація
2. Тема та очікувані результати
3. Надання необхідної інформації
4. Інтерактивна вправа
• Інструктаж
• Поділ на групи
• Виконання завдання
• Презентація результатів
• Усвідомлення результатів
5. Підсумки, оцінювання

ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

1. Кооперативне
2. Колективно-групове
3. Ситуативне моделювання
4. Дискусії

Передбачає обов’язкову рефлексію – здатність до самопізнання, вміня аналізувати свої дії.
Їх мета – згадати, виявити, усвідомити основні компоненти діяльності (зміст, шляхи, способи, …)

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

1. Пояснювально-ілюстративний
2. Частково-пошуковий
3. Проблемний
4. Репродуктивний
5. Дослідницький

КЛАСИЧНІ ТИПИ УРОКІВ

1. Ввідний
2. Тренувальний
3. Контрольний
4. Закріплення знань, умінь
5. Самостійна робота
6. Практична робота
7. Комбінований
8. Повторювально-узагальнюючий
9. Оволодіння знаннями, уміннями і навичками

ВИДИ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ

1. Презентація
2. Телеміст
3. Випробування
4. КВК
5. Рольові ігри
6. Ділова гра
7. Круглий стіл
8. Вікторина
9. Аукціон
10. Турнір
11. Урок-подорож
12. Мозкова атака
13. Інтерв’ю
14. Пресконференція
15. Складання задач
16. Складання віршів
17. Звіт
18. Дискусія
19. Дослідження
20. Змагання

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ

1. Науковість
2. Систематичність
3. Послідовність
4. Наочність
5. Доступність
6. Посильність
7. Міцність і глибина знань
8. Зв’язок навчання з життям
9. Виховуючий характер навчання
10. Індивідуалізація навчання
11. Диференційований підхід
12. Свідомість і активність

НОВІТНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІІ

(Інноваційні технології)
Освітні технології -- це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу з обов’язковою вимогою:
а) забезпечення комфортних умов викладання і навчання;
б) орієнтації на особистість учня.

ЗАГАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ:

• Розвиваюче навчання
• Модульно-рейтингова система навчання
• Різнорівневе навчання
• Вальфдорська педагогіка (гуманістичні ідеї)
• Організація пізнавальної діяльності
• Особистісно-орієнтовані педагогічні ситуації

ЛОКАЛЬНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

• Проблемно-пошукова діяльність
• Створення ситуації успіху
• Технологія саморозвитку(М.Монтессорі)
• Індивідуалізація навчання
• Нова система оцінювання

ЧАСТКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

• Технологія розвитку творчості учня
• Сугестивна технологія(аутогенне тренування)
• Навчальне проектування
• Лекційно-практична система навчання
• Лекційно-семінарська система навчання

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

• Навчання за допомогою комп’ютерів та комп’ютерних комунікацій
• Інформатизація навчання
• Дистанційне навчання
• Мультимедіа навчання
• Телекомунікаційні технології

РІВНІ ПІЗНАННЯ знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка

РЕФЛЕКСІЯ

- reflexio (лат.) - «звернення назад» - усвідомлення – самопізнання – форма теоретичної діяльності - принцип мислення - категорія свідомості.

РЕФЛЕКСІЯ

- самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом», а у філософському аспекті «відображення, а також дослідження процесу пізнання (Великий тлумачний словник)

РЕФЛЕКСІЯ

- осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності і поведінки; форму розумової діяльності людини із самоаналізу своїх вчинків, дій; самопізнання, що веде до розкриття духовного світу людини; потреба у рефлексії виникає внаслідок сумнівів щодо вихідних засад своєї життєдіяльності (Педагогічний словник за редакцією М.Ярмаченка)

РЕФЛЕКСІЯ

- процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психологічних актів та станів, процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів (Психологічний словник за редакцією В.Войтка)

Педагогічна рефлексія включає в себе: досвід + рефлексія = розвиток (Д.Познер)

Види рефлексії:

- елементарна рефлексія, що приводить до розгляду та аналізу знань, роздумів про їх межі й значення

- наукова рефлексія як аналіз і критика теоретичного знання на основі методів і прийомів, які властиві даній області наукового дослідження

- філософська рефлексія як усвідомлення і осмислення граничних основ буття та мислення, людської культури в цілому.

Основних етапи (компоненти) психологічного механізму рефлексивного процесу (за А.Тюковим):

1) рефлексивний вихід та його умова – «розрив» в структурі діяльності, який відбувається із-за розривів в комунікації при передачі іншому сенсу і змісту власної діяльності;

2) інтенція, яка спонукає до необхідності зрозуміти справу як певний зміст;

3) категоризація – визначення діяльності, що здійснюється, з точки зору цілей, засобів знань і інших компонентів;

4) конструювання засобів, за допомогою яких здійснюється рефлексивне засвоєння діяльності;

5) схематизація цілісної картини рефлектованої діяльності як уявлення в спеціальних знакових засобах;

6) об’єктивація рефлексивного опису, що завершує рефлексивний процес.

Є.Лушпаєва описує такий тип рефлексії, як «рефлексія у спілкуванні», який представляє собою «складну систему рефлексивних відношень, що виникають і розвиваються в процесі міжособистісної взаємодії».

Компоненти у структурі «рефлексія у спілкуванні» (за Є.Лушпаєвою):

- особистісно-комунікативна рефлексія (рефлексія «Я»);

- соціально-перцептивна (рефлексія другого «Я»);

- рефлексія ситуації або рефлексія взаємодії.

Рефлексія власної діяльності суб’єкта розглядається у трьох основних формах в залежності від функцій, які вона виконує в часі:

- ситуативна

- ретроспективна

- перспективна.

Структура рефлексії (за В.Якуніним і Є.Ліновим):

- «ретроспективне Я» - яким би хотів стати в майбутньому

- «рефлексивне Я» - яким, на його думку, його бачать інші

- «актуальне Я» - яким педагог себе бачить зараз.

У дослідженні С.Максименка та Т.Щербан визначено, що у професійно-педагогічній діяльності рефлексивні процеси виявляються:

- у процесі безпосередньої практичної взаємодії педагога з вихованцями, коли педагог прагне адекватно зрозуміти і цілеспрямовано регулювати вчинки, почуття і мисленнєві процеси дітей

- у процесі проектування діяльності вихованців, коли педагог розробляє цілі навчання і конструктивні схеми їх досягнення з урахуванням особливостей дітей і можливостей їх просування й розвитку

- у процесі самоаналізу і самооцінки педагогом власної діяльності та самого себе як її суб’єкта [158].

Структура розвитку рефлексивних здібностей (за М.Савельєвою):

1.Навчання розумному «незнанню». Вміння зупинятися і оцінювати ситуацію, що склалася: «я знаю, що цього не знаю»

2.«Запуск алгоритму»: «Я знаю, що я не вирішу це завдання відомими мені засобами, тоді я повинен…(спитати того,хто знає, знайти необхідну літературу тощо)»

3.Інсайт: «я знаю, як потрібно або не знаю, але думаю, що…» і реалізація прийнятого рішення

4.Аналіз ланцюжка мисленнєвих і практичних операцій «не знав – як дізнався – зробив»

5.Усвідомити завдання як нові та повернутися в професійну діяльність.

Структура педагогічної рефлексії:

- суб'єкт-педагог, який він є в дійсності;

- суб'єкт, яким він бачить і розуміє самого себе як педагога;

- суб'єкт, яким він представ для інших педагогів, вихованців, батьків тощо.

Рефлексія – це не просто усвідомлення того, що є в людині, але і перебудова самої людини, її індивідуальної свідомості, особистості, здібностей до пізнання і діяльності. Рефлексуюча людина повернена до культури, вона здатна на самопізнавальну діяльність, самовдосконалення та саморозвиток.

Професійна рефлексія

складається: з усвідомлення і розуміння всієї структури системи власних відносин та взаємовідносин з усіма суб’єктами освітнього процесу; особливостей взаємовідносин всіх суб’єктів освітнього процесу; міри своєї професійної компетентності, враховуючи рівень знань, а також комунікативних, методичних і загальнопедагогічних вмінь та навичок.

Педагогічна рефлексія – основа творчого підходу, необхідний додаток пошуку, імпровізації, спосіб виявлення та формулювання індивідуальних досягнень педагога або слабких сторін його діяльності; рефлексія – джерело педагогічної творчості, без якого неможлива індивідуальна діяльність.

Рефлексивна культура є вирішальним фактором, який утворює систему професіоналізму, що визначається сукупністю здібностей, способів і стратегій, які забезпечують усвідомлення і подолання стереотипів особистісного досвіду і діяльності педагога способом їх переосмислення, застосування інновацій, що сприяють розв’язанню проблемних ситуацій, що виникають у процесі вирішення професійних завдань.

Авторська програма

– це спроектований самим учителем (автором, кількома авторами) на основі власної методичної концепції навчально-виховний процес, спрямований на оновлення змісту шкільного (регіонального) компонента освіти й одержання вагомих результатів.

Адаптована програма

– це програма, розроблена індивідуально або колективно, що регламентує викладання певної галузі знань (сукупності галузей), відмінна від чинних загальнодержавних навчальних програм структурою побудови навчального матеріалу та використання додаткового змісту (компонента знань). Переважно адаптовані програми орієнтовані не стільки на збільшення об'єму матеріалу, як на його більш змістовне опрацювання: розв'язування задач підвищеної складності з математики, фізики, хімії; використання широкої історичної бази із суспільних дисциплін; розгляд більш глибокої літературної проблематики, жанрового різноманіття на заняттях з літератури, об'ємніша тематика з іноземних мов тощо.

Спецкурс

– навчальний курс, що доповнює, поглиблює зміст навчального предмета інваріантної складової навчальних планів.

Призначення(спрямування змісту) спецкурсів:

- розвиток пізнавальних інтересів і навчальних здібностей учнів;

- поглиблене вивчення окремих розділів основного курсу, що є обов’язковими e програмі даного предмета;

- поглиблене вивчення окремих розділів основного курсу, які не входять в обов’язкову програму даного предмета;

- формування стійкого пізнавального інтересу до певного предмета;

- сприяння свідомій профорієнтації старшокласників, психологічній і практичній підготовці до здобуття обраної професії.

Особливості спецкурсів:

- обов’язковість вивчення учнями всього класу;

- предметне спрямування змісту;

- науковість змісту, що базується на сучасних досягненнях галузі;

- використання різних методів навчання: словесних, наочних практичних; перевага надається методам, що сприяють формуванню пізнавальної активності: проблемно-пошуковим, дослідницьким тощо;

- зміст навчальних занять і навчальні досягнення учнів фіксуються записами у класних журналах.

Курс за вибором

(елективний курс) - навчальний курс, що доповнює, поглиблює зміст певного курсу чи предмета державного освітнього компонента і обирається учнем відповідно до його навчальних інтересів. (Кизенко В.І.,Мальований Ю.І., Софянц Е.М. Шкільний освітній компонент: сутність, функції, реалізація. – Донецьк, 1999. – 72с.)

Призначення (спрямування змісту) курсів за вибором:

- сприяння самовизначенню школяра щодо профілю навчання, сфери майбутньої професійної діяльності;

- забезпечення поглибленого та розширеного вивчення профільних предметів;

- сприяння вивченню непрофільних предметів (орієнтація на певний вид діяльності поза профілем навчання, обраного учнем);

- формування індивідуальної освітньої траєкторії школярів тощо.

Особливості курсів за вибором:

- добровільність вибору учнями, але обов’язковість відвідування в межах конкретного профілю;

- варіативність програм за змістом: предметно-орієнтовані та міжпредметні;

- достатня або надлишкова кількість (для забезпечення учням можливості реального вибору);

- короткочасність (9-17 годин);

- завершеність, оригінальність змісту;

- зміст навчальних занять і навчальні досягнення учнів фіксуються записами у класних журналах.

Факультативний курс

- навчальний курс, зміст якого безпосередньо не пов’язаний із загальнообов’язковим навчальним змістом і який обирається для розширення свого загального кругозору, прилучення до нових сфер знання і людської діяльності. (Кизенко В.І.,Мальований Ю.І., Софянц Е.М. Шкільний освітній компонент: сутність, функції, реалізація. – Донецьк, 1999. – 72с.)
Призначення (спрямування змісту) факультативних курсів:

- розвиток творчих здібностей учнів відповідно до їхніх пізнавальних інтересів;

- орієнтація на формування здатності особи до самовизначення, на підготовку учнів до активної інтелектуальної праці;

- реалізація ідей загального, інтелектуального та морально-етичного розвитку особистості;

- сприяння глибшому ознайомленню з одним або кількома предметами певної освітньої галузі;

- створення оптимальних умов для роботи з інтелектуально та творчо обдарованими учнями.

Особливості факультативних курсів:

- добровільність вибору учнями;

- оригінальність змісту, вихід за межі тематики навчальних предметів інваріантної складової;

- використання активних форм і методів навчальної діяльності;

- відсутність оцінювання навчальних досягнень учнів у балах;

- зміст навчальних занять фіксується записами у Журналі обліку роботи гуртка, факультативу, секції

Навчально-методичний комплект (комплекс)

– у повному об’ємі має такий вигляд: анотація, програма курсу і тематичний план, навчальний посібник для учнів (у друкованій або іншій формі, наприклад, інтерактивна комп’ютерна програма, Інтернет-ресурс), методичні рекомендації для учителів (розробки занять, хрестоматія), анотований список літератури, робочий зошит, завдання для самостійної роботи учнів. (Ермаков Д.С. Элективные курсы для профильного обучения //Педагогика. – 2005. – № 2. - С.36-41.)